Головна » 2013 Февраль 14 » Цікаве про нас
13:10 Цікаве про нас | ||
|
30 березня 2012 року ми відзначали ювілей бердянського письменника-краєзнавця Олексія Огульчанського. До цієї дати в бібліотеці відбулося літературно- краєзнавче турне «Дитячих мрій та Приазов’я - О. Огульчанський». На свято були запрошені гості - наукові співробітники Бердянського краєзнавчого музею, які розповіли дітям про життя та творчість О. Огульчанського та продемонстрували експонати музею присвячені письменнику. Також діти відповідали на запитання вікторини за попередньо прочитаними творами Олексія Яковича. На свято діти, учні ЗОШ №2 5-Б класу, принесли малюнки до прочитаних оповідань, ці малюнки були подаровані українській дитячій письменниці Галині Малик під час зустрічі в Краєзнавчому музеї.  Бібліотекар Спіріна З.А. з виступом на заході в Бердянському краєзнавчому музеїї.  Бібліотекар Спіріна З.А. та учні ЗОШ№2 під час проведення літературно- краєзнавчого турне «Дослідник дитячих мрій та Приазов’я - О. Огульчанський» в дитячій бібліотеці-філії №9 Нещодавно ми знайшли цікавий матеріал про ці заходи на сайті видавництва «Грані-Т», з яким пропонуємо вам познайомитись та переглянути малюнки наших читачів. http://old.grani-t.com.ua/ukr/news/1493/ У Бердянську малювали скарбиОлексія Огульчанського
30
березня літературний світ відзначав сторічний ювілей від дня народження
українського письменника Олексія Огульчанського. Привітати юних
земляків та презентувати перевидані історії «Скарб Солоного лиману» та
«Подарунок Кніповича» приїхала письменниця Галина Малик,
яка є автором передмови про скарби рідної землі. До цієї зустрічі учні
п’ятого класу Бердянської загальноосвітньої школи № 2 підготували
подарунки – власні ілюстрації до «Скарбів Солоного лиману».
Завдяки передмові та малюнкам школярів ви зрозумієте, чим особлива
книжка Олексія Огульчанського і чому її вважають класикою української
літератури для дітей.
Чи знаєте ви, що таке морвік? І хто
такі баби-носарихи та камбалячий вовк? І які скарби сховані у Солоному
лимані? І як упіймати на гачок велетенського електричного ската —
морську лисицю?
На ці та ще на безліч питань відповів чудовий
український письменник Олексій Якович Огульчанський. Відповів так, що
його пригодницькими повістями зачитувалося не одне покоління українських
дітлахів. Адже кожен рядок, написаний цим письменником, дихає любов’ю
до рідної землі та непідробним захопленням скарбами, які вона щедро
відкривала йому.
Народився він у Луганській області у 1912 році.
По закінченні школи вступив до Бердянського педтехнікуму. Екстерном
закінчив його у 1930 р. Під час навчання Огульчанський пробує себе у
літературному письмі.
А перші свої нариси Олексій Огульчанський
опублікував у двадцятирічному віці в журналі «Всесвіт». Після того
систематично виступав у пресі, працюючи у районній газеті.
Кoсмач Вероніка, 5-б, ЗОШ № 2, Бердянськ
Не
кинув роботу в газеті і після служби в армії. Водночас працював на
посаді молодшого наукового співробітника Бердянського краєзнавчого
музею.
Усе своє вміння й захоплення краєзнавця Олексій Якович
віддавав вихованцям гуртка юних дослідників при Бердянському палаці
піонерів. У холод і спеку, бурі й зливи вздовж морського узбережжя водив
він своїх вихованців у краєзнавчі походи. Під час одного з них знайшов
залишки південного слона. Як з’ясувалося пізніше, це був найбільш повний
скелет цієї тварини. В тих походах гартувалися його юні друзі,
народжувалися герої майбутніх книг. І як же треба було любити
невгамовних та щиросердечних хлопчиків і дівчаток, щоб чверть століття
віддавати їм своє здоров’я, досвід, знання!
Перша книга — нарис
«Записки краєзнавця» — побачила світ 1955 року. Це окрилило молодого
літератора, і майже з кожного походу він повертався з новими сюжетами.
Ковров І. 5-б, ЗОШ №2, Бердянськ
Невдовзі
з’явилися пригодницькі повісті «Вітрів Кут» (1959), «Пленники леванта»
(1960), «Таємниця Сухої балки» (1961), книжки нарисів і оповідань «У
нетрях Джубаю» (1962), «Острів сріблястих чайок» (1965), «Країна
інкурів. Як ми шукали скарб» (1971), «Бухта солодкого коріння» (1973),
«Як сплять дельфіни» (1979), «Знахідка на все життя» (1982), «Скарб
Солоного лиману» (1986).
У кожній повісті стільки пригод і
надзвичайних відкриттів, що мимоволі думаєш: чи не вигадав їх автор?
Виявляється, ні. В основу покладено справжні події, що трапилися з
Огульчанським і його юними друзями, дослідниками і захисниками природи
Приазов’я.
Герої книг, веселі й допитливі дітлахи, невтомні
шукачі пригод, розгадують немало степових і морських таємниць. Вони
цікавляться поведінкою тварин і птахів, знайомляться з життям і працею
вчених-орнітологів, науковців-дельфінологів.
Михальченко Ніка, 5-б, ЗОШ № 2, Бердянськ
Повість
«Країна інкурів» — ориґінальний історико-пригодницький твір про життя
доісторичних людей племені інкурів (неологізм письменника), яке заселяло
Приазов’я у період неоліту.
Глибокий слід у свідомості автора
залишила його участь у розкопках курганів. Не випадково у першому
розділі повісті «Знахідка в Синій могилі» наратором виступає молодий
учений-археолог. Археологам важко було пояснити той факт, що в одній
могилі було знайдено речі різних епох: крем’яний ніж, глиняну фігурку
бика-тура і металевий предмет — золотий дзвоник. У звіті археологів
ішлося про результати розкопок стійбища мисливців, на території якого
було знайдено землянки, горщики, купи кісток турів, сайгаків, свиней і
навіть верблюдів. Археолог отримав завдання від керівництва інституту
звести всі дані про розкопки могили разом і, виявивши творчу фантазію,
розповісти про події, які могли б там відбуватися в давнину. В образі
археолога вгадується автообраз, що пояснюється участю О. Огульчанського в
археологічних розкопках, в організації краєзнавчих експедицій.
Михальченко Ніка, 5-б, ЗОШ № 2, Бердянськ
Динамічна оповідь про пригоди молодих інкурів Іку та Руса допомагає читачеві глибше пізнати особливості культури давніх людей.
Аналізуючи
прозу О. Огульчанського, Богдан Чалий слушно завважив: «В усіх своїх
книгах письменник озброєний добрими знаннями, якими невимушено ділиться з
читачем... Наукові зерна активно живить художня вигадка».
Топчий М., 5-б, ЗОШ № 2, Бердянськ
Добру
пам’ять залишив по собі Олексій Огульчанський. «Пам’ятаю його як
стриману, небагатослівну, інтеліґентну людину. Дуже любив і знав
природу, рослинний та тваринний світ Північного Приазов’я. Часто
проводив час з вудочкою на березі моря. Його знали по книжках юні й
дорослі читачі, школярі й учителі», — згадує про письменника директор
Бердянського краєзнавчого музею Людмила Федорівна Ноздріна.
Пішов від нас О.Я. Огульчанський у серпні 1996 року.
Повернення
юному читачеві неповторних повістей Олексія Огульчанського — найкращий
подарунок письменнику до його сторічного ювілею, який ми відзначали 30
березня 2012 року.
Галина Малик Джерело: http://old.grani-t.com.ua/ukr/news/1493/ | ||
|
|
| Всього коментарів: 0 | |