Сонце — Всесвіту око золоте
В
нащій бібліотеці є багато обдарованих та талановитих дітей, які не
тільки читають, але й співають, малюють, танцюють, складають вірші та
оповідання. Зокрема хотілося б представити роботи читача нашої
бібліотеки, поета - Даніїла Хабарова.
Хабаров Даніїл, учень 5-А класу СШ № 16, м. Бердянськ, поет незвичайний, самобутній. Його твори – це гімн
землі, вони звучать світло й урочисто. Любов Даніїла до рідної природи
простежується у кожному рядку. Вміло добирає поет слухові та зорові образи,
художньо довершують твори вдалі порівняння, епітети та метафори. У поезіях
передається радісний, світлий настрій ліричного героя, його захоплення красою
рідної землі.
В 2011 році видавництвом ім. Олени
Теліги була видана збірка віршів Даніїла "Сонце — Всесвіту око
золоте". Деякі вірші ми пропонуємо прочитати в нашому блозі. ( Шановні,
не забувайте про авторське право). Приємного читання!
Дядечко ОХ
У
садочку на пеньку
Чоловік
якийсь усівся.
Підійшов
я нишком ближче,
А
в руках його сопілка —
А
сопілка непроста,
Та
сопілка, чарівна.
Зроблена
вона з бузини,
Із
пошаною від джмеля.
Я
заграв би, та не вмію.
Бачу,
квіти ходять в танці,
Бо
вони ж його підданці,
А
той пень — неначе трон —
Жде
свого хазяїна.
Лентяй
Вот
уже звенит звонок,
Идем
в школу на урок,
Но
лентяй идти не хочет—
Все
под нос себе бормочет.
Вот
опять звенит звонок…
И
лентяй с кровати — скок
Да
поплелся на урок.
Свет
Горит
в лампочке свет,
Кричит
бедняжка:
«Выключи
свет, выключи свет,
выключи
свет!»
А
нас дома нет.
Кричит
бедняжка, надрывается,
А
мы гуляем хоть бы что.
Задумался
на миг я
И
вспомнил, и тогда
Как
закричу, ведь мы забыли выключить свет.
Бегом,
что мочи есть во мне,
Домой
я побежал
И
вовремя попал —
Я
выключил бедняжку свет,
Гореть
он сразу перестал.
* * *
Кто
там маленький плетет
Шелковую
нитку?
А
я вспомнил — то паук
Очень
ядовитый.
Хоть
и немощен на вид,
Но
зато коварно
Каждый
день он сеть плетет
Шелковую
плавно.
* * *
Летить барвисте листя —
Осінь золота…
Розпустила в небі
Золоті крила.
Вже не чути співів
Радісних пташок,
Вже немає літа —
Часу без турбот.
Повертайся літо
В наші береги,
Усміхнися морю,
Сонцю і мені!
Художница — осень
Осень,
осень золотая,
От
красок рук не отрывая,
Рисует желтые листочки
В
разные цвета.
А
я сижу, смотрю, дивуюсь,
А
осень, радостно смотря,
Рисует
в красные тона
Кусты,
сады и парки.
На
поле золотом
Собрали
все зернинки,
Остались
только там
ЗолÓтые стеблинки.
* * *
Ходила
ночью Луна по садам,
Глаза
закрывала она тихо нам.
Потом
поднялась она чуть повыше,
Сказать,
чтобы листья шумели потише,
А
после взлетела она в поднебесье,
Рассыпала
звезды она в темном месте.
Но
вот разлил Рассвет на землю золотистый свет.
И
наш Месяцович — сменил сразу цвет.
…Амур
с Апполоном кидаются стрелами…
Хоть
ноченька не хочет местом поступиться,
Да Гелиос въезжает на златой колеснице!
* * *
Біліють хати побіля Дніпра,
Збирати пшеницю давно вже пора.
Понурились берези у подумку сумнім,
Бо знають, що вже треба скидати шубу їм.
Та ще й надовго засинати,
А не гуляти та співати.
…Чується журба журавлів,
Бо відлітають вони
До далеких країв.